Зараз винятковий момент, щоб заново поставити багато питань, які тривожили людей і раніше. 2 тисячі років чекало людство тої миті, коли час зіштовхнеться з вічністю, а тварний світ – із його нетварною причиною. Це буде «останнім діянням Святого Духа» – виявленням Його таємниці в історії.
З усіх боків і в усіх формах віють на нас вітри Кінця Часів, лякають, пригинають до землі, але й вселяють дивовижну радість – от-от усе розв’яжеться, порозуміється, буде зважене, обчислене й полічене на Останньому Суді Того, Хто не помиляється й не може відхилитися від Істини, будучи її повнотою.
Очікування та підготовка до такої Події не повинні бути чисто пасивними. Звідки ви взяли, що в останні часи не лишається простору для діяння й свідчення, питань, звернених до Неба і ствердження Істини, спрямованого до землі
Це лякає. Бо сили князя світу цього великі, а наші ряди знічені та нечисленні, як ніколи, але це ще не достатня підстава для того, аби мовчати. Наші попередники в лихоліття попадали ще не в такі ситуації. А скільки винесли перші християнські мученики та праведники? Винесли, але не відступили, не зломилися і не скорилися. А ми?
«Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» (Лк. 18:8)
Ясно, що уникнути визначеної Богом кінцевої розв’язки історії світу неможливо. Друге Пришестя невідмінене. Природно, що антихрист заперечує вічність. Він не може інакше, адже в цьому випадку ефемерна мить його торжества буде лише химерним, коротким епізодом, тоді як сам він бажав би розтягти свій час і все, що підлягає його часу, на невиразно великий термін.
Але ми готові до Другого Пришестя, знаємо й радісно приймаємо його. Скорбота розлуки світу з Творцем закінчується, кінцеве буття перетворюється, мертві воскресають, час зникає, а разом із ним зникає і смерть.
Церква сьогодні як ніколи раніше далека не тільки від можливості об’єднання, але й постійно перебуває під загрозою подальшого дроблення й прогресуючого розпаду. Єресі, лібералізм, відверта агресія слуг антихриста із новою небаченою силою спрямовані проти нас. Здається, вистачило б сил зберегти те, що лишилося, куди там, марити про Християнську Революцію… Але це занадто людський підхід. Він видає прохолоду Віри.
Варто тільки серйозно замислитись про вогненну реальність Страшного Суду, про темний вогонь пекла та спалахи Світла Слави Господньої, варто тільки зрозуміти, події якого порядку і якого значення невблаганно наближаються, як непереборне здасться несуттєвим, неможливе – звернеться легко здійсненним, тверде – стане податливим і прозорим. Неминучості більше немає. Є можливість.
Все залежить від тих, хто зберіг, незважаючи ні на що, вірність Істинній Церкві та Царству Божому.
Амінь
